Інструкція для інструктажу на першу групу з електробезпеки

1. Загальні положення

1.1. Дія цієї інструкції поширюється на всіх працівників підприємства, які в своїй роботі проводять включення і відключення будь-якого електричного обладнання або пристроїв, працюють з ручними електричними машинами та іншими переносними побутовими та промисловими електроприладами, або, робота яких пов’язана з експлуатацією електроприладів, під час якої може виникнути небезпека ураження електричним струмом.

1.2. Інструкція розроблена на основі наказу Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 132 «Про Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві» , НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-1.21-98 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (далі – ПБЕЕС), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі – ПТЕЕС), та інших нормативно - правових актів з охорони праці.

1.3. Працівникам, які проводять включення і відключення будь-якого електричного обладнання або пристроїв, працюють з ручними електричними машинами та іншими переносними побутовими та промисловими електроприладами (далі – електроспоживачами), або, робота яких пов’язана з експлуатацією електроприладів, під час якої може виникнути небезпека ураження електричним струмом присвоюється I кваліфікаційна група з електробезпеки.

1.4. До осіб першої кваліфікаційної групи по електробезпеці відносяться, також, працівники, які прибирають приміщення де встановлені комп’ютери та інша оргтехніка.

1.5. Присвоєння I кваліфікаційної групи проводиться проведенням інструктажу з електробезпеки.

Для отримання І групи працівники повинні мати чітке уявлення про небезпеку, пов’язану з використанням електричного струму, знати заходи безпеки при роботі з електрообладнанням, що експлуатується, а також мати практичні навички надання домедичної допомоги.

1.6. Завершується проведення інструктажу з електробезпеки перевіркою знань у вигляді усного опитування. Знання перевіряє особа, що проводила інструктаж. Присвоєння I кваліфікаційної групи проводиться відповідальним за електрогосподарство (з групою з електробезпеки не нижче ІV), або електротехнічним працівником з ІІІ групою з електробезпеки за розпорядженням працівника, відповідального за електрогосподарство).

1.7. Присвоєння I кваліфікаційної групи фіксується в журналі інструктажів з питань охорони праці з обов’язковими підписами осіб, яких інструктували та особи що інструктувала.

1.8. Обов’язки та заходи безпеки для неелектротехнічного персоналу якому присвоюється I група по електробезпеці, регламентується відповідними посадовими інструкціями та інструкціями з охорони праці у відповідності з займаною посадою та видом виконуваної роботи.

1.9. Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою I не вимагаються.

1.10. Небезпечними і шкідливими факторами для працівника може бути ураження електричним струмом:

• при безпосередньому доторканні до струмоведучих частин електроустановок, що перебувають під напругою;
• при доторканні до металевих частин установки, що випадково знаходиться під напругою;
• при ураженні, яке викликано «кроковою напругою», що виникла в місцях розтікання струму в землі (при обриві проводів повітряної мережі) кабелів, що перебувають під землею і т. ін..

1.11. Дія електричного струму на живу тканину така: проходячи через живий організм електричний струм впливає на нього і спричиняє в ньому термічну, електролітичну і біологічну дію.

1.11.1. Термічна дія проявляється в опіках, ушкодженні кровоносних судин, серця, мозку й інших органів та викликають в них функціональні розлади.

1.11.2. Електролітична дія виявляється в розкладанні органічних рідин, в тому числі крові, що призводить до значних порушень їх фізико-хімічного складу.

1.11.3. Біологічна дія виражається головним чином у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, властивих нормальному організму і які пов’язані з життєвими функціями. Наприклад при взаємодії з біологічними струмами організму, зовнішній струм може порушити нормальний характер їх впливу на тканини і викликати самопримусові скорочення м’язів.

1.12. Основних видів ураження електричним струмом є три:

• електричні травми;
• електричні удари;
• електричний шок.

Електрична травма являє собою місцеве ураження тканин і органів електричним струмом: електричні опіки, електрометалізація шкіри, ураження очей електричною дугою.

1.12.1.Електричний опік – це ушкодження поверхні тіла або внутрішніх органів під дією електричної дуги або великих струмів, що проходять через тіло людини. Опіки бувають двох видів: струмовий (або контактний) і дуговий. Струмовий опік обумовлений проходженням струму безпосередньо через тіло людини в результаті доторкування до струмоведучої частини. Струмовий опік – слідство перетворення електричної енергії в теплову, як правило, це опік шкіри, тому що шкіра людини має в багато разів більший електричний опір, ніж інші тканини тіла. Струмові опіки виникають при роботі в електроустановках з невеликою напругою /не вище 1 кВ/ і є в більшості випадків опіками I або ІІ ступеня; утім, іноді виникають і більш важкі опіки. При напругах більш високих між струмоведучою частиною і тілом людини або між струмоведучими частинами утворюється електрична дуга, яка і викликає виникнення опіку іншого виду- дугового. Дуговий опік обумовлений дією на тіло електричної дуги, яка має високу температуру – понад 35000 С і велику енергію. Такий опік виникає звичайно при роботі в електроустановках високої напруги і має тяжкі наслідки – опіки Ш або IV ступеня.

1.12.2. Електрометалізація може відбутися при коротких замиканнях, відключеннях роз’єднувачів і рубильників під навантаженням. З часом хвора шкіра сходить, уражена ділянка набуває нормального вигляду, зникають хворобливі відчуття.

1.12.3. При ураженні очей (електрофтальмія) лікування може виявитись тривалим і складним, а в деяких випадках постраждалий може навіть позбавитися зору. Тому, роботи, при виконанні яких можливе виникнення електричної дуги, повинні виконуватись в захисних окулярах. Одяг працюючого повинен бути застебнутий на всі ґудзики, комір закритий, а рукава опушені і застебнуті.

1.13. При ураженні електричним струмом можуть виникати механічні пошкодження. Механічні пошкодження виникають внаслідок різких самовільних скорочень м’язів під дією струму, який проходить через тіло людини. У результаті може відбутися розірвання шкіри, кровоносних судин, а також вивихи суглобів і навіть переломи кісток.

1.14. При ураженні електричним струмом, основними важливими факторами, що характеризують наслідки ураження є:

• шлях проходження через тіло людини;
• час його дії.

1.15. В усіх випадках ураження електричним струмом необхідно повідомити безпосереднього керівника та звернутись до лікаря.

1.16. За ступенем фізіологічного впливу можна виділити наступні уражаючі струми:

• 0,6 – 1,5 мА при змінному струмі, частотою 50 Гц (5 – 7 мА при постійному струмі) – пороговий відчутний струм (тобто те найменше значення струму, яке людина починає відчувати);
• 6 – 10 мА при змінному струмі, частотою 50 Гц (30 – 40 мА при постійному струмі) – відпускаючий струм. У людини з'являються спазматичні скорочення м'язів та сильний біль у пальцях та кистях рук. Руки важко, але ще можна відірвати від струмопровідних частин;
• 10 – 15 мА при змінному струмі, частотою 50 Гц (50 – 80 мА при постійному струмі) – пороговий невідпускаючий (приковуючий) струм, коли через судомне скорочення рук людина самостійно не може звільнитися від струмопровідних частин;
• 100 мА при змінному струмі, частотою 50 Гц (300 мА при постійному струмі) – пороговий фібріляційний струм, дія якого при тривалості більше 0,5 секунди викликає зупинку дихання та фібриляцію серця (хаотичне різночасове скорочення волокон серцевого м'язу – фібри, коли серце не може переміщувати кров по судинах). Верхньою межею фібриляційного струму є струм 5 А. Струм понад 5 А, як при постійній напрузі, так і при частоті 50 Гц фібриляцію серця не викликає. Внаслідок його дії виникає зупинка серця, минаючи стан фібриляції.

1.17. На небезпеку і наслідки ураження людини струмом впливає рівень струму. При невисоких напругах (до 100 В) постійний струм приблизно в 3-4 рази менш небезпечний чим перемінний частотою 50 Гц; при напругах 400-500В небезпека їх зрівнюється, а при більш високих напругах постійний струм навіть небезпечніший ніж перемінний.

1.18. Частота струму також впливає на небезпеку ураження людини. При збільшенні частоти струму до 50 Гц небезпека ураження декілька збільшується, а при частоті понад 50 Гц небезпека ураження зменшується. Токи високої частоти зберігають небезпеку опіків.

1.19. Організм людини можна розглядати як увімкнутий в електричне поле провідник з певним електричним опором. Будова організму людини з різноманітних клітин та розчинів солей визначає його різний електричний опір.

Провідність тканин тіла людини зумовлена фізико-хімічними, біохімічними та біофізичними явищами. Завдяки цьому опір тіла людини електричному струму є величиною нелінійною та нестабільною. Тіло людини є чудовим провідником електроструму. Струм через тіло людини протікає шляхом найменшого опору, котрий не завжди збігається з найкоротшим геометричним шляхом. Це пояснюється значною різницею питомих опорів різних тканин тіла людини.

Сила струму І, що проходить через тіло людини, залежить від напруги U і опору тіла людини Rтл, який умовно вважається активним:

І=U/​Rтл

Вважається, що опір тіла людини складається з зовнішнього опору (опору шкіри) в місцях контакту та з внутрішнього опору (опору внутрішніх тканин). Внутрішній опір у всіх людей приблизно однаковий і становить 600 – 800 Ом. Зовнішній опір тіла величина непостійна. Він залежить від конкретних умов і може змінюватися в межах від декількох сотень ом до декількох мегом. З цього можна зробити висновок, що опір тіла людини визначається в основному величиною зовнішнього опору, а конкретно – станом шкіри рук товщиною всього лише 0,2 мм (в першу чергу її зовнішнім шаром – епідермісом). Шкіра має великий питомий опір, особливо верхній роговий шар, котрий складається з відмерлих зроговілих клітин, позбавлених кровоносних судин та нервів. Якщо шкіра суха, чиста, без пошкоджень, то опір тіла людини коливається від 500 Ом до 500000 Ом. Опір зволожнілої забрудненої шкіри різко зменшується, значно підвищуючи небезпеку ураження. Під час розрахунків захисних улаштувань опір тіла людини змінному струму промислової частоти приймається 1000 Ом.

1.19.1. Фактори неелектричного характеру.

Психофізіологічний стан людини.

Індивідуальні особливості людини значно впливають на тяжкість ураження при електротравмах. Наприклад, струм, що є невідпускаючим для однієї людини, може бути пороговим для іншої. Характер дії струму одних і тих самих параметрів залежить від маси людини і її фізичного розвитку. Для жінок порогове значення струму приблизно у 1,5 рази нижче, ніж для чоловіків. Ступінь впливу струму залежить від стану нервової системи, депресії, хвороби (особливо захворювань шкіри, серцево-судинної і нервової систем тощо). Крім того, помічено, що сп'яніла людина значно чутливіша до протікаючого струму. Важливу роль відіграє психологічний настрій людини. Якщо людина підготовлена до сприйняття електричного удару, то ступінь небезпеки різко зменшується, у той час як несподіваний удар призводить до більш тяжких наслідків. Встановлено, що ураження електричним струмом можливе лише у стані повного спокою серця людини, коли відсутні стиск (систола) або розслаблення (діастола) шлуночків серця і передсердь. Тому в короткому проміжку часу вплив струму може не збігатися з фазою повного розслаблення, проте все, що збільшує темп роботи серця, сприяє підвищенню ймовірності зупинки серця при ударі струмом будь-якої тривалості. До таких причин слід віднести: втому, збудження, голод, спрагу, переляк, прийняття алкоголю, наркотиків, деяких ліків, куріння, хвороби тощо.

Тривалість дії струму.

Більш тривале протікання струму через тіло людини збільшує тяжкість ураження, оскільки із зростанням часу протікання струму опір тіла зменшується (за рахунок зволоження шкіри від поту), величина струму підвищується і згодом захисні сили організму, які протистоять дії електричного струму вичерпуються.

Шлях («петля») струму через тіло людини.

При розслідуванні нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму, перш за все необхідно з'ясувати, яким шляхом протікав струм. Напрямок струму через тіло людини суттєво впливає на наслідок ураження. Людина може доторкнутися струмоведучих частин (або металевих неструмоведучих частин, які можуть виявитися під напругою) якими завгодно частинами тіла. Звідси – різноманіття можливих шляхів струму. Небезпечність ураження особливо велика, якщо струм, який проходить крізь життєво важливі органи (серце, легені, головний мозок) впливає безпосередньо на ці органи. Якщо струм не проходить крізь ці органи, то його дія на них є тільки рефлекторною й імовірність ураження зменшується. Шляхи струму по тілу людини називають "петлями" струму.

Найбільш вірогідними визнані наступні петлі струму:

• «Права рука – ноги» (20 % випадків ураження);
• «Ліва рука – ноги» (17 % випадків ураження);
• «Обидві руки – ноги» (12 % випадків ураження);
• «Голова – ноги» (5 % випадків ураження);
• «Рука – рука» (40 % випадків ураження);
• «Нога – нога» (6 % випадків ураження).

Всі петлі, крім останньої, називаються «великими» або «повними» петлями. Вони є найбільш небезпечними, оскільки при цьому струм захоплює область серця і через нього протікає 8 – 12 % від повного значення величини струму. Петля «нога – нога» називається «малою», через серце протікає всього 0,4 % від повного струму. Ця петля виникає, коли людина опиняється в зоні розтікання струму, потрапляючи під крокову напругу. Кроковою називається напруга між двома точками землі, обумовлена розтіканням струму в землі, при одночасному торканні їх ногами людини. При цьому чим ширше крок, тим більший струм протікає через ноги. Такий шлях струму не несе прямої небезпеки життю, однак під його дією людина може впасти і тоді шлях протікання струму стане небезпечним для життя. Для захисту від крокової напруги служать додаткові засоби захисту – діелектричні боти, діелектричні килимки. У разі, коли використання цих засобів неможливе, слід залишати зону розтікання короткими кроками (з мінімальною відстанню між ногами). Безпечним також є пересування по сухій дошці або інших сухих предметах, що не проводять струм.

1.20. Навколишнє середовище значною мірою визначає наслідок дії електричного струму на людину. Опір перегрітого організму знижується, тому з підвищенням температури тяжкість ураження струмом підвищується. Небезпечність ураження електричним струмом зростає також і з підвищенням вологості та забрудненості повітря.

Вологість, струмопровідний пил, їдка пара і гази руйнуюче діють на ізоляцію електрообладнання, знижуючи її опір. При цьому виникає потенціальна небезпека переходу напруги на конструктивні елементи електрообладнання (корпуси, станини, кожухи тощо), до яких торкаються люди.

1.21. За умовами безпеки електроустановки підлягають на дві категорії: напругою до 1000 В і вище 1000 В.

1.22. У випадках травмування і несправностей в роботі обладнання працівники мають негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу долікарську допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до медичного закладу.

1.23. Працівник повинен:

• виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;
• пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;
• вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим у разі нещасних випадків;
• вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння;
• піклуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території установи;
• знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці і за видами робіт на своєму робочому місці;
• знати і виконувати обов’язки з охорони праці, у тому числі:
• вчасно починати і закінчувати роботу;
• дотримуватися розкладу технологічної ( для працівників ЦНАП) і обідньої перерв;
• дотримуватись правил ділового етикету;
• співпрацювати з керівництвом підприємства у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці;
• особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров’ю або людям, які її оточують та навколишньому природному середовищу.

1.24. Усі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяються на три класи:

• приміщення без підвищеної небезпеки;
• приміщення з підвищеною небезпекою;
• особливо небезпечні приміщення.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються нормальною вологістю та температурою повітря, відсутністю пилу, наявністю неструмопровідної (ізольованої) підлоги. В них відсутні ознаки двох інших класів. У більшості випадків до приміщень без підвищеної небезпеки належать кабінети, зали, лабораторії, приладні ділянки машинобудівних заводів. Монтаж електричних улаштувань можна виконувати, застосовуючи дріт без підвищеної ізоляції з установкою будь-яких вимикачів, штепсельних розеток і світильників.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю хоча б однієї з таких ознак:

• підвищена температура (температура повітря тривалий час перевищує 35 °С або короткочасно перевищує 40 °С незалежно від пори року і різноманітних теплових випро-мінювань);
• підвищена (понад 75 %) відносна вологість повітря;
• наявність струмопровідного пилу (металевого, вугільного тощо) на обладнанні та провідниках;
• струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо);
• можливість одночасного торкання людини до металоконструкції будівлі, яка не має сполучення з землею, та технологічного апарата або механізмів, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання – з іншого.

До цієї групи приміщень належать складські неопалювані приміщення, механічні цехи та ділянки з нормальною температурою, вологістю, без виділення пилу, але зі струмопровідною підлогою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю хоча б однієї з таких ознак:

• особлива сирість (відносна вологість повітря близько 100 %, коли стеля, стіни, підлога та предмети в приміщенні вологі);
• хімічно активне або органічне середовище (приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу міститься агресивна пара, гази, рідини, утворюються відкладення або пліснява, які руйнують ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання);
• одночасна наявність двох або більше ознак, властивих приміщенням з підвищеною небезпекою.

Електроустановки, які експлуатуються на відкритому повітрі або під навісом, вважаються електроустановками, які розташовані в особливо небезпечних приміщеннях.

Для особливо небезпечних приміщень нормативними документами передбачається роздільне прокладання дроту з якісною ізоляцією, спеціальної конструкції вимикачі, електродвигуни, пускова і освітлювальна арматура.

Клас приміщень за небезпечністю ураження струмом враховують при виборі допустимої напруги переносних світильників, яка в приміщеннях без підвищеної небезпеки становить 42 В, в приміщеннях з підвищеною небезпекою – 24 В, а в особливо небезпечних приміщеннях – 12 В.

1.25. Технічними заходами, якими досягається захист людини від дії електричного струму, є:

• електрична ізоляція, її контроль і профілактика пошкодження;
• захист від випадкового дотику до струмоведучих частин;
• захисне заземлення, занулення, зрівнювання електричних потенціалів;
• захисне відключення;
• застосування наднизької (безпечної) напруги;
• захист від небезпеки при переході з вищого класу напруги на нижчий;
• електричне розділення кіл;
• встановлення відповідних знаків безпеки та захисних огороджень;
• застосування індивідуальних захисних засобів.

1.26. При користуванні будь-яким електричним обладнанням (приладом, апаратом тощо) необхідно завжди твердо пам'ятати про те, що невміле поводження з ним, несправний стан електропроводки або самого обладнання, недотримання певних заходів обережності може призвести до ураження електричним струмом. Крім того, несправності електропроводки і електрообладнання можуть стати причиною загоряння проводів і виникнення пожеж.

1.27. Для запобігання ураженню електричним струмом при експлуатації електро-обладнання необхідно під час експлуатації звертати увагу на його стан, режим роботи, використання засобів індивідуального захисту.

Захист електрообладнання.

Електропроводка та електрообладнання повинні мати справний захист від коротких замикань, тобто від зіткнення оголених частин проводів і струмоведучих частин обладнання між собою. Цей захист здійснюється зазвичай запобіжниками чи автоматичними вимикачами. У разі перегорання запобіжника, так само як і виходу з ладу автоматичного вимикача, його слід замінити новим того ж номіналу (по струму). Не допускається застосовувати замість пробкових запобіжників промислового виробництва запобіжники самостійного виготовлення (так звані «жучки»).

Справність ізоляції та проводів.

Стара або пошкоджена ізоляція електричних проводів може бути причиною пожежі, нещасного випадку і витоку електроенергії. Тому, щоб уникнути пошкодження ізоляції і виникнення коротких замикань, не допускається защемляти електричні дроти дверима, віконними рамами, закріплювати дроти на цвяхах, відтягувати їх мотузкою або дротом. Неприпустимо також заклеювати дроти шпалерами, папером, закривати драпіруванням, килимами, прокладати дроти або закладати шнури до переносних електроприладів за батареї парового або водяного опалення, щоб уникнути передчасного висихання ізоляції. З тих же причин не слід допускати безпосереднього торкання електричних проводів з трубами опалення, водопроводу, з газопроводами, телефонними та радіотрансляційними проводами. У разі унеможливлення здійснення цього, у таких місцях на електричні дроти повинна бути накладена додаткова ізоляція або надіті гумові трубки. Необхідно завжди пам'ятати, що дотик до оголених струмоведучих проводів, так само як і до несправних і пошкоджених апаратів, приладів, електроарматури, становить небезпеку для життя. При користуванні оргтехнікою, переносними лампами або електричними приладами слід уважно стежити за станом шнурів, що з'єднують прилад зі штепсельною вилкою. Не можна допускати перекручування шнуру, вузлів на ньому, надмірного зносу обплетення і ізоляції, а також оголення струмоведучих жил та з'єднання (замикання) їх на металевий корпус арматури. Якщо вилка погано тримається в розетці або нагрівається внаслідок поганого контакту, іскрить, потріскує, необхідно припинити користуватися аварійним приладом і доповісти керівнику. Необхідно також регулярно перевіряти місця виходу шнура з штепсельної вилки, тобто там, де найбільш часто перетирається ізоляція і замикаються дроти. Оголені місця шнуру або дроту слід акуратно покрити кількома шарами ізоляційної стрічки, але ні в якому разі не обмотувати тканиною або папером, як це іноді робиться.

Електрична арматура (корпуси та елементи електроприладів).

Необхідно звертати увагу на стан електричної арматури і підтримувати її завжди в справному стані. Захисні кришки вимикачів та іншої арматури повинні бути завжди на місці. Проводка до вимикачів і штепсельних розеток повинна бути змонтована надійно. При користуванні будь-яким переносним електроприладом з металевим корпусом або переносною лампою, щоб уникнути небезпеки, не слід одночасно торкатися будь-яких заземлених частин, наприклад, батарей опалення, різних трубопроводів – з одного боку, і корпусу приладу – з іншого, оскільки це може призвести до ураження електричним струмом.

Освітлювальні прилади.

Електричні лампи розжарювання, які виділяють при роботі значну кількість тепла, не повинні торкатися будь-яких горючих матеріалів. Підвісні лампи, щоб уникнути розриву ізоляції проводів, не дозволяється підвішувати на струмоведучі дроти, якщо це не передбачено конструкцією

При заміні перегорілих електричних ламп розжарювання необхідно дотримуватися таких заходів:

• замінювати лампу тільки при відключеному положенні вимикача;
• не торкатися металевого цоколя лампи при її установці, оскільки навіть при відключеному вимикачі в патроні лампи зберігається небезпечна для життя напруга;
• не торкатися освітлювальної арматури мокрими руками, особливо в сирих приміщеннях;
• не дивитися на лампу в момент включення, оскільки вона може вибухнути.

Електронагрівальні прилади.

Електронагрівальні прилади необхідно застосовувати тільки заводського виготовлення. Перед першим підключенням якогось нагрівального чи іншого переносного приладу необхідно перевірити, чи відповідає напруга, вказана на табличці (щитку), напрузі мережі. Невідповідність напруги може призвести до швидкого перегорання нагрівального елементу. Не допускається підключати в одну розетку більше одного електронагрівального приладу або прожектора. Заповнення водою електронагрівальних приладів, чайників, каструль, кавників та інших ємностей слід проводити при відключеному приладі, щоб уникнути ураження струмом через одночасну зв'язку з землею (через кран) і корпусом електроприладу. Кип'ятильники (нагрівачі для води), призначені для опускання в посудину, не можна включати перш, ніж вони будуть опущені у воду. Відключення кип'ятильника проводиться раніше, ніж він виймається з води. Недотримання цього правила тягне за собою перегорання нагрівальних елементів і псування самих приладів. Електричні плитки та інші нагрівальні прилади повинні встановлюватися тільки на вогнестійкі підставки (керамічні, металеві або азбоцементні). Не допускається установлювати нагрівальні прилади близько до легкозаймистих предметів – завісок, портьєр, скатертин тощо, або ставити їх безпосередньо на дерев'яні столи, підставки. Не допускається сушити безпосередньо на корпусах нагрівальних приладів одяг і взуття – це може призвести до пожежі. Слід користуватися приладами закритого типу, де нагрівач поміщений в спеціальну захисну оболонку, яка оберігає спіраль від механічних пошкоджень. Користування приладами закритого типу більш безпечне, оскільки в них виключається можливість дотику до нагрівального елемента.

1.28. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

1.29. За невиконання вимог даної інструкції працівники несуть дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

Перед початком роботи працівник повинен:

2.1. Перевірити оснащеність робочого місця, справність обладнання, електропроводки на видимі пошкодження. У разі несправності повідомити безпосередньому керівнику про виявлені недоліки;

2.2. Візуально перевірити ззовні достатність освітлення і справність вимикачів і розеток; 2.3. Відрегулювати рівень освітленості робочого місця, робоче крісло за висотою, за наявності комп’ютера – висоту і кут нахилу монітора.

2.4. При необхідності одягти спецодяг.

2.5. Робоче місце працівника повинно утримуватись у чистоті, захаращення робочих місць і проходів не допускається.

2.6. Забороняється використовувати для роботи ручний електричний інструмент, переносні світильники, електрообладнання, електрообігрівачі, комп’ютери і допоміжне устаткування до них, що мають дефекти та порушення ізоляції.

3. Вимоги безпеки під час роботи

Під час роботи працівник повинен:

3.1. Виконувати тільки ту роботу, з якої пройшов навчання, інструктаж з охорони праці і до якої допущений.

3.2. Не передоручати свою роботу стороннім особам.

3.3. При вмикання та вимикання електроспоживаючих пристроїв, керуватися вимогами інструкції з охорони праці для даного робочого місця чи інструкцією по експлуатації електрообладнання.

3.4. При користуванні електроінструментом, переносними світильниками та іншими електроприладами, звернути увагу, на те, що їх проводи або кабелі повинні по можливості бути підвішеними. Безпосереднє контактування проводів і кабелів із вологими поверхнями або предметами не допускається.

3.5. При необхідності, використовувати електрозахисні засоби. Захисні засоби повинні бути випробувані та мати спеціальний штамп про проведення випробування

3.6. Під час виконання робіт працівнику необхідно дотримуватися таких правил:

• користуватись електроприладами, як правило, шнури живлення яких мають триполюсну вилку з випереджальним включенням заземлюючого (занулюючого) проводу;
• не вмикати в електромережу електроприлади, шнури живлення яких мають пошкоджену ізоляцію;
• не вмикати в електромережу електроприлади, які мають пошкоджені або ненадійно з’єднані з електрошнуром живлення, вилками, розетками та подовжувачами;
• не вмикати електроприлади в розетки, які не мають захисних направляючих вилок, кришок;
• не користуватись пошкодженими розетками, з’єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою;
• не користуватися саморобними подовжувачами;
• не застосовувати для опалення приміщень електронагрівальне обладнання або лампи розжарювання нестандартного (саморобного) виготовлення;
• за можливості, уникати доторкання до металевих частин електроприладів ввімкнених в електромережу; не торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі, електроприладів;
• не змінювати самостійно зіпсовані запобіжники, електролампи, не проводити ремонт електроприладів, електромережі;
• під час прибирання пилу з електроприладів, митті підлоги, їх слід обов’язково відключати від електромережі;
• не залишати без догляду працюючі електроприлади.

3.7. При виявленні будь-яких несправностей припинити роботу та доповісти про це безпосередньому керівнику.

3.8. При припиненні подачі струму під час роботи з електроінструментом або іншими електрообладнаннями або при перерві в роботі від’єднати електрообладнання та електроінструмент від електромережі

3.9. Не відчиняти самостійно електрошафи, не проводити будь- який ремонт електроспоживаючого обладнання.

3.10. Не передавати ручний електроінструмент іншим особам.

3.11. Не розбирати ручний електроінструмент і не робити самому будь-який ремонт.

3.12. Не залишати електроінструмент без нагляду і включеним в електромережу.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи працівник повинен:

4.1. Відключити електричне електрообладнання, що використовувалось під час роботи.

4.1.1. Від’єднуючи вилку електроприладу від розетки її слід тримати за корпус, а не смикати за провід живлення, бо можна висмикнути один з проводів і потрапити під дію електричного струму.

4.2. Зняти спецодяг та засоби індивідуального захисту, покласти їх у відведене для них місце.

4.3. Привести до порядку робоче місце, прибрати сміття і відходи.

4.4. Вимити теплою водою з милом руки та обличчя.

4.5. Повідомити безпосереднього керівника про недоліки, що мали місце під час роботи.

4.6. Відключити освітлення, засоби кондиціонування ( для приміщень обладнаних кондиціонерами) та вентиляції, закрити вікна.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При аварії або нещасному випадку необхідно негайно відключити електроінструмент, переносні електроспоживачі, обладнання, повідомити безпосереднього керівника, а також забезпечити до прибуття комісії по розслідуванню події, збереження обстановки, якщо це не загрожує небезпекою для людей або збереженню майна.

5.2. Не намагатись ліквідувати несправності самому.

5.3. При наявності потерпілих негайно викликати екстрену (швидку) медичну допомогу за номером 103 (або 112), виконувати вказівки диспетчера й надати потерпілому домедичну допомогу. Перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки для себе, оточуючих і потерпілого. Не переносити потерпілого, якщо немає загрози його життю чи здоров’ю; не робити того, що завдає йому додаткового болю; не давати непритомному воду чи ліки; непритомного, який дихає, не залишати на спині, а покласти на бік. До приїзду бригади швидкої допомоги не залишати потерпілого без нагляду, а у разі погіршення стану зателефонувати диспетчеру повторно. Докладний порядок дій наведено в Інструкції з надання першої домедичної допомоги.

5.3.1. Допомога при ураженні електричним струмом (припинення дії струму та огляд потерпілого):

Не торкатися потерпілого, доки на нього діє електричний струм. Вимкнути обладнання (п. 5.1), якщо це безпечно і не потребує додаткового навчання. Усі дії щодо припинення дії струму (знеструмлення установки, звільнення потерпілого від струмоведучих частин) виконувати лише за умови проходження відповідного навчання; якщо такого навчання немає — викликати екстрену допомогу за номером 103 або 112 і не наближатися до потерпілого, поки дію струму не припинено.

Після припинення дії струму обережно потрясти потерпілого за плече й голосно запитати, чи з ним усе гаразд. Якщо він реагує — залишити його в зручному положенні, викликати 103 та спостерігати за ним до приїзду бригади. Якщо не реагує — покликати на допомогу, викликати 103, відновити прохідність дихальних шляхів і до 10 секунд перевірити дихання за принципом «чути, бачити, відчувати». Якщо дихання відсутнє, ненормальне або є сумнів — розпочати серцево-легеневу реанімацію: 30 натискань на середину грудної клітки (глибина 5–6 см, частота 100–120 за хвилину) та 2 вдихи; за відсутності захисних засобів можна проводити лише натискання, не перериваючи їх більш ніж на 10 секунд. Реанімацію продовжувати до приїзду бригади або появи явних ознак життя. Докладно, зокрема про використання дефібрилятора, — у розділі 2 Інструкції з надання першої домедичної допомоги. Ураження струмом може супроводжуватися травмою голови чи хребта, тому без потреби потерпілого не рухати.

5.3.2. Допомога при пораненні:

За можливості надягти рукавички. Не торкатися рани руками чи предметами. Накласти на рану чисту стерильну марлеву пов’язку і зафіксувати її. Сторонні предмети, що застрягли в рані (особливо в грудній клітці, животі, голові), не виймати, а надійно зафіксувати на місці. Якщо кров витікає інтенсивно або пульсує — діяти за п. 5.3.5. Викликати 103.

5.3.3. Допомога при переломах, вивихах, ударах, травмах голови та хребта:

Перелом кінцівки (біль, деформація, набряк, хрускіт у місці перелому): викликати 103; допомогти потерпілому прийняти зручне положення, яке завдає найменше болю. Якщо в місці перелому є рана, розрізати одяг, оглянути рану; за наявності кровотечі діяти за п. 5.3.5; накласти на рану стерильну чисту пов’язку. Іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку шиною чи підручними засобами можна лише за умови проходження відповідного навчання. Вкрити потерпілого ковдрою й спостерігати за ним до приїзду бригади.

Підозра на травму хребта (сильний біль у шиї чи спині, поколювання або втрата чутливості в пальцях рук і ніг, неможливість рухати кінцівками; падіння з висоти, сильний удар, ураження електричним струмом): викликати 103; потерпілого без потреби не рухати і не переміщувати; утримувати голову в осі тіла, якщо це не викликає болю; вкрити ковдрою. Якщо переміщення неминуче — мінімально рухаючи хребет, на транспортувальній дошці чи ношах.

Травма голови (рани, синці, непритомність, сплутаність свідомості, нудота чи блювота, виділення крові або прозорої рідини з носа чи вух): викликати 103; обмежити рухи голови й шиї; на рану накласти марлеву пов’язку без надмірного тиску, не торкатися рани, не тиснути на неї та не використовувати антисептики; не намагатися вправляти кісткові уламки.

Удар грудної клітки, підозра на перелом ребер (біль у грудній клітці, вимушене положення): викликати 103; надати потерпілому максимально зручне положення, вкрити ковдрою й спостерігати за ним.

5.3.4. Допомога при теплових опіках:

Припинити дію високої температури на потерпілого, за потреби зняти тліючий одяг, зняти прикраси з ділянки опіку. Викликати 103. Охолоджувати місце опіку водою кімнатної температури щонайменше 20 хвилин (якщо площа опіку не перевищує 20 % тіла дорослого). Після охолодження накласти на опік лише чисту стерильну суху марлеву пов’язку, яка не тисне на тканини. Міхурі не пошкоджувати; при випадковому пошкодженні накласти таку саму пов’язку. Якщо опік займає більше ніж 20 % площі тіла, вкрити потерпілого покривалом і спостерігати за ним до приїзду бригади.

5.3.5. Допомога при кровотечі:

За можливості надягти рукавички. Здійснити максимально можливий тиск на рану руками й накласти пов’язку, що тисне; оцінити, чи зупинилась кровотеча. Якщо зупинилась — заспокоїти потерпілого і викликати 103. Якщо не зупинилась — викликати 103 і накласти кровоспинний джгут на кінцівку на 5–7 см вище рани (не безпосередньо на ліктьовий чи колінний суглоб), після чого записати точний час накладання джгута на ньому або на видимому місці. Оцінити ефективність: якщо кровотеча не зупинилась, збільшити тиск джгута або накласти другий вище першого; якщо неефективно — тиснути на рану руками до приїзду бригади. Не знімати і не послаблювати джгут до приїзду бригади швидкої допомоги. Докладно — у розділі 5 Інструкції з надання першої домедичної допомоги.

5.4. У разі виникнення пожежі необхідно повідомити керівника, викликати пожежну охорону за номером 101 та приступити до гасіння її наявними засобами пожежогасіння.

5.4.1. Виконувати всі вказівки керівника по ліквідації аварійної ситуації.